Подолання українських стереотипів за німецько-польським прикладом

Цьогорічний проект Інституту Політичної Освіти за підтримки Фонду Конрада Аденауера «Подолання стереотипів заради національної єдності» розпочався у м. Чернігові. Саме там 5-7-го березня відбулась перша частина семінару-тренінгу. А вже його продовження відбулося цими днями у м. Запоріжжя. Далі на учасників, що зібралися з трьох областей (Чернігівської, Івано-Франківської та Запорізької), чекатиме поїздка до Івано-Франківська та підсумкова конференція у Києві.

Черговий раз стереотипи долати ми поїхали до Запоріжжя. Столиці козацтва… як ми думали. Але ж тут таки зрозуміли, що мислимо стереотипами. У цьому нас переконав історик, доцент Запорізького Національного Університету, Володимир Мільчев. «Історія нашого краю є частково міфологізована. Тим паче в свідомості молодих людей ХХІ ст. На острові Велика Хортиця Січі ніколи не було…» − так розповідав пан Володимир учасникам семінару. А ще сказав, що лише північна частина нинішньої Запорізької області входила до складу Запорізького війська і що насправді колискою козацтва можна вважати сучасну Дніпропетровщину. Тож крах першого стереотипу на першій же лекції про історичний розвиток Запоріжжя був для нас не досить позитивним моментом. Адже чернігівці та івано-франківці думали, що приїхали до козацької праматері.

«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову,» − почав словами Ліни Костенко свій виступ наш наступний лектор Іван Лопушинський. Лекція доктора наук і водночас професора була присвячена мовній політиці в Україні. А розповідав він нам, як то все погано з мовною політикою на нашій рідній українській землі, та й запропонував самим  знайти шляхи вирішення цієї проблеми на державному рівні. Це і було нашим практичним завданням. Лекцію загалом учасники сприйняли досить таки добре. Єдиний момент, який викликав особисто у мене асоціацію з позначкою «-», так то те, що пан Іван назвав Павла Мовчана людиною, яка активно працює над утвердження української мови. Адже його статус голови ВУТ «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка ще не означає, що діяльність пана Мовчана повністю відповідає йому.

Перший день запорізької частини семінару закінчили по-німецьки. Про німецький досвід політичної освіти молоді щодо історії НДР німецькою мовою говорив німецький правозахисник та публіцист Вольфган Темплін. Дві з половиною години іноземної мови з допомогою перекладача сприймати було не так вже й легко, але учасники виявили велику цікавість до даного матеріалу. Багато запитань лунало на його адресу. І навіть, коле вже був час закінчувати лекційний день та іти вечеряти, ажіотаж не зменшувався. Тож день перший виявився досить продуктивним. Та і вечір також, але вже на міжрегіональні та інтернаціональні спілкування учасників, організаторів та спонсорів…

День другий був насичений не менше. Почався він зі спілкування з керівником програм розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень Юлією Тищенко. З нею говорили про проблеми консолідації та політику ідентичності, про повагу толерантність, довіру, про мовну політику та міжетнічні й міждержавні стосунки… І ще багато всього. Говорили, дискутували…

А далі – лекція від Олексія Гараня – доктора історичних наук, професора Києво-Могилянської Академії. Його ж виступ стосувався реалій та стереотипів зовнішнього впливу на Україну. питали ми в нього і про Росію, і про Європейський Союз, і про НАТО, і про те, що з нами буде далі… Його лекція виявилась досить конструктивною і однією з тих, що вразила на тих, хто приїхав долати стереотипи, найбільше.

Наступним лектором виявився Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Яцек Ключковські. Приїзду поважного гостя чекали всі, а тим більше його лекції. Темою нашого з ним спілкування стали демократичні перетворення в Польщі наприкінці ХХ ст. та результати люстрації. Адже на сьогодні це питання досить гостро дає про себе знати в Україні. До демократії ніби й рухаємося, але комуністів як теперішніх, так і колишніх, при владі тримаємо. Слухали пана Посла з великою цікавістю та й питання з не меншою її наявністю намагались ставити. Питали у нього багато про саму люстрацію, питали про армію Крайову та і про Євро 2012 дехто спитав. Поспілкувавшись з паном Яцеком, зробили декілька фото на згадку про пам’ятну зустріч та і пішли обідати.

Ну а опісля лекція, яку один із учасників номінував як «півтори години втраченого життя». Мали ми далі розмову з кандидатом психологічних наук Галиною Канюкою. Згідно заголовку її лекція мала би показати нам, як же то треба долати стереотипи. Але вийшло дещо навпаки. Як ми зрозуміли – відбувся процес намагання їх навіювання. Повідомлювані речення, зведені до абсурду, сприймались якось неоднозначно. Та і практичне заняття чомусь здалось більш не психологічним, а логіко-математичним. Я відразу пригадала свою підготовку до математичної олімпіади у 6-у класі. Від цієї лекції всі очікували більшого. Але…

Та не зважаючи на зміст останньої лекції, позитивно закінчити другий навчальний день допоміг координатор проекту Любомир Грицак. Уже традиційний історичний брейн-ринг від нього знов повернув дух творчого натхнення та національного піднесення. Підвівши підсумки семінару, йдемо на вечерю. І вже потому, впрохавши запоріжців на екскурсію, йдемо на прогулянку до славетного «Дніпрогесу». І попри те, що вечір видався холодним, прогулянка по нічному Запоріжжю вийшла гарною.

А вже дня третього їдемо на екскурсію по місту та на Хортицю. На острів, не на завод. Хоча багато хто пропонував варіант №2.

Поступово нас учасників стає менше і менше. Всі роз’їжджаються по домівках. І в думках кожного уже сновигають думки про наступну зустріч в Івано-Франківську.